Національний одеський філармонійний оркестр
Переглядів: 7 499
Дата публікації: 11 березня 2013 года
Фестиваль проходив з 4 по 6 лютого в Одеській обласній філармонії. Він привернув увагу багатьох музикантів, у першу чергу України та Росії — країн, з якими була тісно пов’язана творча доля Валентини Балон-Римашевської. Серед учасників переважали вихованці та друзі авторитетного педагога. Зазначимо, що її не стало саме у лютневі дні минулого року.
Під час заключного концерту були виконані концерти для віолончелі з оркестром К. Сен-Санса, А. Дворжака та Е. Елгара. Відкрився музикальний вечір твором Дворжака (1 ч.) у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Олександра Михайлова. Незважаючи на те, що молодий музика помітно хвилювався, він продемонстрував відмінне знання партитури (виконував «без листа») і прекрасну техніку виконання. Запам’яталися перш за все ліричні місця у його виконанні, а також фінальна частина твору чеського композитора. Незмінно чудову гру даного твору демонструє наш оркестр, особливо у героїчній вступній частині концерту. Не так давно НОФО виконував цей твір під час виступу видатного російського віолончеліста Олександра Князєва. Ця обставина певною мірою наклала відбиток на сприйняття виступу Михайлова. Не можу уникнути порівняння, і не висловити кілька критичних зауважень. На мою думку, нашому співвітчизнику все ж бракувало виразності у грі, темпераменту, особистісного прочитання та інтерпретації твору. Музика тоді повною мірою захоплює, коли її виконання — це свого роду таємнича містерія, у якій музикант повністю ототожнює себе з інструментом і забуває про слухацьку аудиторію. Саме цього, нажаль, не відчувалося у виступі Олександра Михайлова. Згадую про це лише з тієї обставини, що вірю в нашого музиканта і відчуваю у нього значний творчий потенціал.
Незабутнє враження залишила інша учасниця, також учениця видатного педагога — Анна Пиріжкова. Свого часу вона працювала концертмейстером групи віолончелей нашого камерного філармонійного оркестру. За її плечима школа ім. П.С. Столярського, Одеська консерваторія ім. А.В. Нежданої та Берлінська вища школа музики ім. Ейслера. Саме після закінчення останньої вона залишилася в Німеччині, де нині успішно концертує з різними колективами. 2002 року Анна Пиріжкова стала переможницею Міжнародного конкурсу ім. М. Лисенка (1 місце, золота медаль). Гра досвідченої віолончелістки відрізнялася не лише віртуозністю, але й підвищеною емоційністю, я б сказав, окриленістю. Зайвий раз переконуєшся, що для того, щоб захопити слухача, потрібно перш за все захопитися грою самому. Чудовий виступ, що підтвердив і компліментарний жест на адресу солістки маестро Ерла. Красивим благородним кольоровим акордом сприймалася охристо-червона дека інструмента на тлі насичено-блакитної сукні артистки. Ці зорові враження вигідно доповнювали музичні.
На відміну від попередніх виконавців наш гість із Швейцарії провадив твір англійського романтика «з листа», але якщо у тих, хто вперше чув віолончеліста ця обставина й могла викликати якусь іронію, то вже з перших речень стало зрозуміло з яким високого рівня професіоналом ми маємо справу. Цю річ Елгара (e-moll, op. 85), на скільки відомо, Олександр Кагановський неодноразово виконував, зокрема під час своїх московських гастролей 2009 року. Ведуча Анна Розен під час конферансу нагадала про зв’язки соліста з Україною, який народився в Києві. До речі, цей факт не часто оприлюднюють ЗМІ. Мінорний концерт Елгара сповнений печалі. У певних частинах - це сумні спогади, які (цілком у дусі романтизму) стрімко набувають драматичного відтінку, чергуються з життєстверджуючими мотивами. Не залишалося сумнівів, що заключний номер концертної програми виконувався в пам’ять видатного педагога, чиє прекрасне обличчя с м’якою посмішкою і ніжно-млосним поглядом було звернене з сценічного банера у Великий зал філармонії. Виконання Кагановського було захоплюючим, і як у перших двох випадках вдячні слухачі подарували колишньому соратнику Балон-Римашевської море квітів, особливо різнобарвних тюльпанів — ніжних вісників скорої весни.
Я не ставив за мету описувати трьохденний перебіг фестивалю, але хочу відзначити, що для цього не такого вже й поширеного інструмента з оксамитовим і благородним звучанням це безпрецедентне в Україні починання, яке розширює наші музикальні горизонти і потребує підтримки.
Валентина Балон-Римашевська повернулася у рідне місто... Тепер це ім’я будуть знати не лише професіонали, друзі й соратники, які, віддамо належно, спільно з обласною філармонією профінансували захід. Хочеться також висловити подяку безпосередньому організатору фестивалю — начальнику концертного відділення Одеської обласної філармонії Ніні Владиславівні Ксіді. Думаю, що не перебільшу, якщо скажу, що фестиваль відразу став фактом культурного життя міжнародного масштабу. Однак, достойна жалю ситуація, коли не знайшлося спонсорів для такого проекту, адже це є показником культурної зрілості суспільства. Наступного року під час проведення Другого фестивалю віолончельного мистецтва ім. В. Балон-Римашевської буде також проведено міжнародний конкурс віолончелістів різних вікових категорій.
Володимир КУДЛАЧ
